15 жовтня 2023 року – 28 років з дня освячення місць вічного спочинку вояків УПА на псевдо «Жук» і «Кремінь»

Гідно вшановувати пам’ять, які загинули за нашу і вашу волю, свободу, спом’янути імена лицарів – героїв, згадати «тую славу», та замайорити їхні могили синьо – жовтими та червоно – чорними прапорами, заспівати в їх пам’ять козацькі, стрілецькі, повстанські, народні пісні, за які колись розстрілювали та відправляли в Сибір – наш священний обов’язок, адже ті герої в свій час прийняли мученицьку смерть за те щоб ми, теперішє покоління, жили в самостійній, соборній державі.

Місць останнього спочинку лицарів – героїв, а також Символічних Могил, Хрестів, встановлених в їхню честь в Пасічнянській громаді не перерахувати, за час російсько – української війни 27 уродженців та жителів Пасічнянської ТГ полягли боронячи українську державу від російського окупанта.

Тож жителі нашої громади гідно шанують світлу пам’ять всіх тих, хто віддав своє життя за Україну.

В неділю 15 жовтня минає 28 років з того часу як 15 жовтня 1995 року жителі Пасічної та наколишніх сіл гідно вшанували світлу пам’ять двох вояків УПА, імена яких дотепер не відомі: відомі тільки їхні псевдо – «Жук» і «Кремінь». В той день освятили впорядковані могили упівців, які загинули на території села Постоята в листопаді 1944 року та 14 січня 1946 року, та була відправлена заупокійна панахида священником УГКЦ, парохом села Пасічна о. Зіновієм.

«-Звідки ті молоді хлопці, що тут поховані, і як їх звали? Можливо їхні матері ще багато років чекали повернення своїх синів, не знаючи що вони відійшли вже у вічність, що вони принесли себе в жертву за свій народ, за державу, про яку мріяли діди і прадіди століттями, які прагнули тої волі і віддали за неї найдорожче – життя…» – ці полум’яні слова сказані отцем Зіновієм над могилами борців – героїв проникли в серця всіх присутніх на поминальному заході.

Віддати шану та помолитись за душі борців за Волю України того недільного дня прийщли жителі Пасічної, зокрема с. Постоята, жителі навколишніх сіл та м. Надвірна, колиші вояки УПА та політв’язні, члени товариства «Меморіал» та «Союзу» Українок», представники районної влади.

Після завершення поминальної панахиди старожили села Пасічна поділились з присутніми сумними спогадами. «Один з похованих тут на псевдо «Кремінь» загинув у листопаді 1944 року і був підібраний нашими односельчанами і похоронений, – зі сльозами на очах згадував про ті страшні часи пасічнянин Іван Олексійович Гуш, тодішній заступник голови Пасічнянського осередку Народного Руху України. – Другий, на псевдо «Жук» був розстріляний на вершині, яку називаємо по сільському «Бубен».

«- Я їх обох хоронив – згадує безпосередній учасник тих подій житель с. Пасічна Микола Олексійович Космірак. «- Кременя я знайшов вбитого у рівчаку біля грядки з картоплею вже мертвого. Ми два, я та Ференцюк Тимко, тихцем вночі викопали яму і ризикуючи життям похоронили його, без труни звичайно». Про «Жука» згадує Микола Космірак, що його знайшли вбитого на самого Василя, тобто 14 січня 1946 року, притягнули на санчатах його тіло до хати, де ніхто не жив, обмили від крові та похоронили рядом, біля «Кременя».

Також варто віддати честь і шану тим людям, які впорядкували, освятили місця останнього спочинку вояків УПА та відправили за ними заупокійний молебень. Це тодішній парох села Пасічна о. Зіновій, пасічняни : Іван Олексійович Гуш, Іван Миколайович Хопта, Іван Миколайович Шпинта, Михайло Олексійович Гафійчук, Олексій Васильович Максімко, добродій Берчак, Василь Олексійович Гуш, та тодішній заступник директора Пасічнянської середної школи Роман Олексійович Садрук.

…Слава Україні! Героям слава! Цей клич ще довго лунав над горами в Пасічній, а виступаючі на цьому сумному святі колишні бойові побратими «Жука» та «Кременя» закликали присутніх не забувати про тих, хто поклав своє молоде життя на вівтар нації, відстоюючи для майбутніх поколінь Вільну, Соборну Самостійну Україну.

Усі реакції:

14Надія Бойчук, Ірина Мельник та ще 12