Дифтерія

Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання верхніх дихальних шляхів  з повітряно-крапельним механізмом передачі  збудника, що характеризується ураженням ротоглотки та дихальних шляхів, рідше шкіри, з розвитком фібринозного  запалення в місці проникнення збудника, а також токсичним ураженням серцево-судинної і нервової систем, нирок. В основному, дифтерія проявляється у вигляді ангіни, під час якої в горлі утворюються плівки, що іноді ускладнюють дихання та ковтання. Дифтерійний токсин є одним з найсильніших у природі.

          06.04.2022  року в Тернопільській області зафіксовано підтверджений випадок дифтерії в 29- річної жінки, яка приїхала зі сходу  України.

           Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб; кип’ятіння та 1%-й розчин сулеми знищують палички через 1 хвилину. Токсин, який виділяє паличка, в зовнішньому середовищі нестійкий, швидко гине під час нагрівання (+60 °С та вище), а також внаслідок дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання — від 3 до 10 днів.

         Джерело інфекції — хвора людина чи носій Corynebacterium diphtheriae, які виділяють токсигенні штами збудника. Інкубаційний період дифтерії становить 2–10 днів.

          Дифтерія передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом, факторами передавання також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). Коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, у результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям.

Захворювання на дифтерію може мати такі прояви:

• біль у горлі;
• підвищена температура, лихоманка;
• набряк слизової оболонки ротоглотки;
• наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
• набряк шиї;
• збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.

                                            Як захиститися?

Дифтерія – вакцинокерована інфекція. Хворіють нею нещеплені особи або ті, які не отримали усіх доз вакцини. Тож, єдиний спосіб захиститися від дифтерії і попередити розвиток небезпечних ускладнень – вакцинація дітей згідно з Календарем профілактичних щеплень і ревакцинація дорослих кожні 10 років.

• Дітям до 6-річного віку роблять щеплення цільноклітинною вакциною проти кашлюку, дифтерії та правцю (АКДП);

• Дітям в 6 років — АДП (анатоксин дифтерійно-правцевий);

• Дорослі для профілактики дифтерії та правця можуть отримати вакцину із зменшеним вмістом антигена АДП-м.

Пам’ятайте! Відмовляючись від вакцинації, ви ставите під загрозу свої життя і здоров’я!

Лікар епідеміолог

Відділення епідеміологічного нагляду

та профілактики інфекційних захворювань

 Надвірнянського РВ

ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ України»              І.Я. Горбаль-Клим’юк.