7 червня 2023 року – 140 років як народився Антін Іванович Онищук, перший вчитель та засновник Черниківської школи
Український етнограф, фольклорист, дослідник Гуцульщини та українського гончарства, Антін Іванович Онищук народився у Коломиї 7 червня 1883 року. Після закінчення Станіславської вчительської гімназії вісімнадцятирічним юнаком вирушає в гуцульське село Черник, яке в той час мало назву Зелениця, з наміром навчати в цьому селі дітей грамоти, адже до цього в Чернику діти не знали, що таке навчання.
Будівництво школи в селі розпочали 1900 року, а вже 1902 року у школу було записано 18 дітей, хоча відвідувало значно менше (8 – 9 учнів). Дещо пізніше навчання вже відбувалося в дві зміни: зранку 1 та 2 класи, а після обіду – 3, 4 класи. У школі вивчали польську, німецьку та українську мови, арифметику, географію та історію. Важливе місце посідало вивчення релігії, урок починався і закінчувався молитвою. Час від часу до школи навідувався священик, хоча б раз на тиждень.
Антін Іванович, який в новозбудованій школі став першим вчителем, не тільки опікувався освітою маленьких гуцулів, а й вчив учнів та їхніх батьків вирощувати в особливих кліматичних умовах гір високоврожайні сорти картоплі та племінну худобу. Створив у селі читальню «Просвіти», допоміг жителям села відкрити крамничку та організувати позичкову касу. Львівська “Просвіта”, з ініціативи Онищука, подарувала гірській читальні 178 книжок. З вчительської платні він виділяв гроші, щоб купити взуття босоногим гуцулятам.
У роки перебування в Зелениці (Чернику), якій Антін Онищук віддав десять найкращих років свого молодого життя. він під впливом відомого фольклориста та етнографа Володимира Гнатюка зайнявся фольклористичними дослідженнями. З уст місцевих жителів Антін записував перекази й легенди про Олексу Довбуша, які були найулюбленішою темою тутешньої усної народної творчості, та цікаві бувальщини про обряди, звичаї і традиції галичан. Так з’явилися Онищукові праці «Матеріали до гуцульської десмології», «Останки первісної культури гуцулів», «Народна пожива в Зелені», «Народний календар у Зелені та вірування», які частково публіковані в редагованому ним «Етнографічному збірнику».
У Першу світову війну Антін Онищук був мобілізований у австрійську армію в якій служив санітаром. В час існування Західно-Української Народної Республіки був обраний Делегатом Української Національної Ради ЗУНР від Снятинського повіту.
Після окупації західноукраїнських земель поляками та румунами переїхав на територію Радянської України, до Вінниці, де брав участь у підпільній роботі місцевої робітничої організації, працював у народній освіті та музеї. За наказом головнокомандувача УГА В. Порайка від 1920 працював у Києві у видавничому відділі політуправління 12-ї армії. Згодом був завідувач відділу рукописів та стародруків Київського музею, водночас викладачем Київського художнього інституту. У 1921–1926 роках – завідувачем Кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка при ВУАН та етнографічного музею, заснованого ним 1922. Брав активну участь у роботі громадських організацій. Під час репресій 1930-х років став жертвою наклепницьких звинувачень.
Тож 7 серпня 1937 року НКВС заарештувало Антіна Онищука, та запроторило його до у Лук’янівської в’язниці в Києві.
Постановою Народного комісара внутрішніх справ СРСР і прокурора СРСР від 14 жовтня 1937 року Онищук був засуджений до розстрілу. Підстава — ст. 54-1-а (зрада Батьківщині) та ст. 54-23 (активна діяльність проти революційного руху при цараті та під час громадянської війни) Кримінального кодексу УРСР[4]. Вирок виконали 29 жовтня 1937 р. Як вважають, похований у Биківнянському лісі.
На відміну від Києва, де зовсім загубилися сліди Антона Онищука, в в гірському селі Черник його пам’ятають і шанують.
В 2003 році біля школи відкрито меморіальну дошку на честь 120-ої річниці з дня народження першого вчителя села, вченого секретаря етнографії, Академіка наук України, депутата сейму ЗУНР – Антіна Онищука.
На честь 100–річного ювілею Черниківської школи (тепер Черниківська гімназія) у відремонтованому давньому класі, в якому вчителював Антін Іванович, відкрили етнографічний музей, керівником та куратором якого, з часу його створення і до тепер, є бібліотекарка Черниківської гімназії Катерина Миколаївна Пирожук, яка залюбки розповідає всім охочим історію створення музею історії та етнографії села Черник.
В музеї зараз зберігаються письмові перекази Антіна Онищука, в яких він записував історію села, різні легенди, стародавні ткацькі верстати, терниці, веретена, дерев’яний посуд, буденний і святковий одяг гуцулів. Серед експонатів зустрічаються речі, які навряд ще десь можна побачити, — оригінальні зеленицькі пащівники (дерев’яні форми для пасок) та культові предмети.