Назавжди 19-річним залишиться Іван Дмитрук, Воїн-захисник з Биткова
20 травня 2023 року з фронту до рідного дому назавжди повернувся наш Герой-захисник, житель селища Битків, 2003 року народження ІВАН ІВАНОВИЧ ДМИТРУК.
Жителі Пасічнянської територіальної громади живим коридором шани, з синьо-жовтими та червоно-чорними прапорами, живими квітами, зустріли полеглого Героя, який загинув поблизу населеному пункту Богданівка Бахмутського району, Донецької області. Кортеж з загиблим воїном зупинився біля будинку в якому до початку російсько-української війни проживав покійний Іван, де за покійним було віправлено заупокійну панахиду. Опісля кортеж з тілом загиблого вирушив до дому мамері покійного Івана Дмитрука.
«Живим до нас вернутись обіцяв,
Не нарікав на холод і на втому,
Як трапилось, що ангелом Ти став..
І в домовині привезли додому…»
Сумна подія зібрала в неділю 21 травня 2023 року скорботну, сповнену жалю і туги, Пасічнянську громаду. Жителі Биткова та навколишніх сіл, однокласники, друзі, знайомі, бойові побратими, військовослужбовці, депутати та керівники Пасічнянської ТГ, учні та вчителі Битківського ліцею, вихованці Битківської Станиці скаутської організації «Пласт», зійшлися щоб провести в засвіти Івана Івановича Дмитрука, уродженця і жителя селища Битків, 2003 року народження, який нещодавно зовсім юним поповнив армію Небесного війська, та висловити його близькій та далекій родині щирі співчуття з приводу тяжкої та непоправної втрати.
«Я дякую Тобі, наш брате, наш односельчанин, мій друже за те, що Ти зробив великою ціною свого життя, ціною пролиття своєї крові для мене, для кожного з нас, для кожного українця. …Він посвятив себе у жертві за Україну. І ту добру пам’ять збережімо між нами. Не забуваймо про молитву, про співчуття для родини, відвідуймо його могилу, адже ціна нашого спокійного життя – це ціна його смерті за Україну»- мовив у прощальному слові під час чину похорону о. Володимир Чорноокий, парох церкви «Успіння Пресвятої Богородиці».
Уклінно, живим коридором, схиливши синьо-жовті та черво-чорні прапори, встеляючи живими квітами дорогу, проводжала нашого Героя Івана чисельна скорботна громада.
Після поминальної панахиди в церкві «Успіння Пресвятої Богородиці» поховали Воїна Івана на цвинтарі селища Битків. На його честь пролунали залпи військового салюту, Державний Гімн України, бойові побратими полеглого Івана Дмитрука передали родині Прапор України, як символ держави, за яку наш Герой здійснив найбільший подвиг— віддав своє життя за цілісність і незалежність України.
Сумуємо разом із родиною Івана Дмитрука, низько схиляємо голови у скорботі. Пам’ятаємо кожного захисника, який віддав своє життя у жорстокій війні.
Нехай душа померлого військовослужбовця Івана знайде вічний спокій, а його ім’я буде навіки вписане в історію нашого краю та України, як воїна – Героя.
Слава Україні! Героям Слава!