Скорботна Пасічнянська громада провела в останню дорогу директора Пасічнянського ліцею РОМАНА ОЛЕКСІЙОВИЧА САДРУКА.
Серце директора Пасічнянського ліцею, мудрого наставника, талановитого організатора, педагога, співця, музиканта, патріота рідного краю та України Романа Олексійовича Садрука передчасно перестало битися в п’ятницю 19 квітня 2024 року.
В неділю 21 квітня сільського директора Романа Садрука хоронили всією Пасічнянською громадою, великою шкільною та освітянською родиною…
До скорботної родини, болем огорнутої Пасічнянської парафії УГКЦ, численних представників освіти, учнівської молоді, місцевої влади, друзів, сусідів і всіх присутні, які зібралися, щоб молитовно скласти прохання перед Престолом Всевишнього Господа в наміренні блаженної пам’яті Слуги Божого Романа, звершуючи Чин Похорону, звернувся парох села Пасічна отець Олексій Гуляк.
«…Сьогодні коли споглядаємо на нього, він немов би хоче сказати нам: «Я є праобразом для кожного з Вас сьогодні». Бо рано чим пізно життя, яке має початок, буде мати завершення. Тому кожна людина має бути готова залишити дочасне земне життя, щоби стати перед Богом і гідно відповісти за кожен вчинок свого земного життя, яким людина жила, трудилася працювала і втілювала в життя те, що від нього чекали. Сьогодні розривається в мене серце, болем огорнуте цією втратою…
…Чи здатна людина зробити скільки, скільки вона зробила. Здатна! Тому що в нього (Романа) на першому місці був Бог, Молитва, Церква, служіння Богові, яке здатне було йому сприятливо служити своєму ближньому, вчителеві, працівникові. Оце є вияв тої сили, яку дав йому Бог дорогою цих випробувань… І він (Роман) виконав свою місію гідно, достойно, до кінця» – наголосив у зверненні до присутніх священнослужитель.
Устами отця Олексія Гуляка покійний Роман Олексійович Садрук в цю сонячну, світлу, недільну днину 21 квітня 2024 року навіки попрощався з дружиною Ольгою, яка була поряд з чоловіком 37 років, з дітьми, онуками, з багаточисельною ближньою та далекою родиною, сусідами, друзями, колегами, педагогічним колективом Пасічнянського ліцею, з яким працював 34 роки, з друзями та знайомими і з Польщі, Німеччини і Чехії, з давнім приятелем, своїм односельчанином Михайлом Цимбалюком та його родиною, з мером міста Пруднік, з родиною Ванди Якімко, колегами та товаришами Асоціації «Res Carpathica», з молоддю школи польського міста Pieszyce та його керівниками, та всіма тими, хто по тій чи іншій причині не мав змогу відпровадити покійного Романа в дорогу до вічного спочинку.
До опечаленої болем родини покійного зі скорботним словом звернувся Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович. Посадовець в своєму виступі відмітив, що Роман Садрук зробив дуже багато хороших справ для рідного краю, для українсько-польських відносин, зачаровував своєю музикою та співом слухачів на міжнародних сценах, та передав родині покійного Романа Садрука щирі співчуття від польських друзів, від учнівської молоді міста Пруднік.
Поховали Романа Олексійовича Садрука в селі Пасічна, на кладовищі по вулиці «Розтока» біля могил батька та матері покійного.
…Більше ніколи не світитиме для Романа Садрука весняне сонце, не дошкулятимуть надмірні дощові дні, але мудрі зерна науки, щедро засіяні в душі школярів та колег по роботі, щира людська вдача ще довго проростатимуть світлою пам’яттю для покійного Романа.
