В понеділок 22 квітня 2024 року Пасічнянська та Надвірнянська громади попрощались з загиблим військовослужбовцем Ярославом Миколайовичем Ломпасом.

«Ти у небо злинеш, наш ГЕРОЮ!

У важкій борні навік поліг,

Впевнено і сміло йшов до бою,

Так бо ж і не кожен з нас би зміг.

Ми сумуємо, що Ти загинув

У весняний час буяння трав.

Ох, любив же палко Україну,

Що за неї і життя віддав…».

Василь Ломпас, вчитель Битківського ліцею, захисник України.

Відразу дві громади, Пасічнянська та Надвірнянська, збідніли ще на одного свого захисника – уродженнця селища Битків, випускника Битківської середньої школи, а до початку повномасштабного вторгнення жителя міста Надвірна – ЯРОСЛАВА МИКОЛАЙОВИЧА ЛОМПАСА.

Загиблий Воїн був скромним, мудрим, чесним, порядним. Багато доброго зробив у своєму житті, а ще більше міг зробити. Не вагаючись записався в ряди територіальної оборони, щоб захищати Україну від ненависного російського окупанта. Після важкого поранення знову повернувся в ряди ТРО, щоб поряд зі своїми бойовими побратимами знищувати знахабнілого ворога. 17 квітня 2024 р навідник кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки 102-гої окремої бригади Територіальної оборони, солдат Ломпас Ярослав Миколайович загинув внаслідок отриманих бойових поранень близько 5 год 20 хв. в районі північної околиці населеного пункту Дорожнянка Пологівського району Запорізької обл.

В суботу 20 квітня 2024 року востаннє повернувся до рідного краю військовослужбовець Ломпас Ярослав Миколайович, уродженець селища Битків, житель міста Надвірна.

Загиблий Воїн Ярослав востаннє проїхався вулиця рідного Биткова, де народився і виріс, попрощався з чудовими краєвидами цього гірського села, попрощався з сусідами з вулиці Черемшини м. Надвірна, де проживав до початку повномасштабної війни.

Живим коридором, не стримуючи сліз, тримаючи у руках прапори та квіти, Воїна Ярослава зустріли батьки, рідні, близькі, друзі, побратими, представники влади, депутати та жителі Пасічнянської та Надвірнянської громад.

Незважаючи на дощову погоду, до Будинку смутку м. Надвірна, до Церкви «Успіння Пресвятої Богородиці» селища Битків, щоб розділити з рідними і близькими загиблого важке та непоправне горе, попрощатися з мужнім Захисником Ярославом Ломпасом, прийшли численні друзі, сусіди з Биткова та Надвірної, односельчани, однокласники, бойові побратими та представники влади Надвірнянської та Пасічнянської територіальних громад.

Чин похорону над загиблим Героєм в приміщенні Будинку смутку та в Церкві «Успіння Пресвятої Богородиці» звершили священники Надвірнянського та Пнівського деканатів Коломийської єпархії УГКЦ. Скорботну проповідь за полеглим Воїном виголосили духовні отці Юрій Зеленчук та Володимир Чорноокий, які закликали всіх присутніх завжди пам’ятати про Воїна Ярослава та всіх тих, хто поклав своє життя на вівтар України. Далі траурна процесія рушила до місця поховання загиблого

Поховали Героя на кладовищі селища Битків, з усіма військовими почестями під звуки Державного Гімну України та триразовий залп почесної варти.

Житель селища Битків, вчитель Битківського ліцею, Захисника України Василь Ломпас присвятив односельчанину ЯРОСЛАВУ МИКОЛАЙОВИЧУ ЛОМПАСУ, який поліг у важкій боротьбі за Волю і Незалежність України свого авторського вірша “ТИ В НЕБО ЗЛИНЕШ, НАШ ГЕРОЮ!“

Ти у небо злинеш, наш ГЕРОЮ!

У важкій борні навік поліг,

Впевнено і сміло йшов до бою,

Так бо ж і не кожен з нас би зміг.

Ми сумуємо, що Ти загинув

У весняний час буяння трав.

Ох, любив же палко Україну,

Що за неї і життя віддав.

Серед розмальованого квітня,

Посеред квітучої весни…

Назавжди від нас Ти не відійдеш,

А комусь повернешся у сни.

Хтось Тобою жив і в Тебе вірив,

Дуже щиро й віддано любив.

Мрії всі в життя не встиг Ти втілить:

Ворог молоде життя згубив.

Свою почесть складуть побратими,

І обличчя заллються сльозою,

Біль і смуток ми в душі нестимем

У скорботі вічній за Тобою.

Плакатиме зболена земля,

І навік пишатися Тобою

Буде Україна і рідня.

Ти у небо злинеш, наш ГЕРОЮ!

Один з кращих моїх учнів: допитливий, врівноважений, скромний. Багато доброго зробив у своєму житті, а ще більше міг зробити. Та, на превеликий жаль, війна жорстка і забирає найкращих. Найкращі злітають у небеса на вічний спочинок, залишаючи добру пам’ять про себе. Хай у вічному спочинку з Богом упокоїться душа Його. Світла пам’ять про Нього хай залишається з нами навічно. Земля Тобі пухом, Ярославе. Спочивай з Богом.

Слава українським воїнам!

Героям України слава!

Слава Україні!

Героям слава!

Нехай світлі спогади про Ярослава Миколайовича Ломпаса стануть сильнішими за смерть. Вічна пам’ять Тобі, наш Герою.