Скорботна Пасічнянська громада в неділю 11 травня віддала останню шану загиблому військовослужбовцю з села Пасічна – тридцятирічному Захиснику України МИХАЙЛУ МИХАЙЛОВИЧУ ГЕГНІ
9 травня 2025 року Захисник України з села Пасічна МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ ГЕГНА мав би зустрічати свою 30-ту весну… Але у свій день народження мужній Воїн повернувся додому на щиті.
Жителі Пасічнянської громади, зі сльозами на очах та почуттям важкої втрати, стоячи на колінах, з запаленими лампадками, зустріли кортеж з домовиною загиблого Героя з Пасічнянської громади, жителя села Пасічна, молодшого сержанта Михайла Михайловича Гегни, який востаннє повернувся додому, до рідного села, де залишилися найдорожчі серцю люди.
На початку села Пасічної до похоронного кортежу, який супроводжували власним транспортом бойові побратими загиблого Героя, та ветерани російсько-української війни, долучилися учні та педагоги Пасічнянського ліцею, односельчани, друзі та знайомі полеглого Воїна, та пішою ходою, з розгорнутими синьо-жовтими та червоно-чорними знаменами рушили за скорботним кортежем вулицею Софії Галєчко. Біля новозбудованою Церкви «Святої Параскеви» святі отці Олексій Гуляк та Григорій Данчишин звершили поминальний молебень за загиблим Воїном Михайлом та спільно з жалобною громадою помолилися за упокій світлої душі Героя. Опісля кортеж з тілом Воїна Михайла вирушив до рідного дому Захисника.
В неділю 11 травня священнослужителі, односельчани, учні та вчителі Пасічнянського ліцею, жителі сусідніх сіл, рідні, друзі і побратими, віддаючи шану мужності та самопожертві, проводили в останню земну дорогу загиблого Героя Михайла Гегну. Важким було прощання з Героєм на рідному подвір’ї Воїна, де розділити біль втрати разом із рідними зібралося велелюддя небайдужих людей, яким болять втрати на війні гідних дочок і синів нашої країни. В скорботному слові до жалобної громади парох села Пасічна отець Олексій Гуляк добрим словом згадав покійного Воїна Михайла, який пожертвував своїм життям заради кращої долі рідного народу, рідної української землі. «Сьогодні він відходить від земного життя. Але пам’ять за такою людиною не може згаснути, тому що вона буде в житті до того часу, доки наше сумління і пам’ять буде про нього у нашій молитві яку ми складатимемо перед престолом Всевишнього Господа» – наголосив святий отець. З близьких у нього залишилися батько з матір’ю, брат, сестра, племінники, старенька бабуся, кохана дівчина, з якою покійний Михайло мав намір збудувати нову сім’ю, народити та виховати діточок. Та не судилося…
Загиблого Героя Михайла Гегну провели в останню земну дорогу під звуки військового оркестру. Линули у небесну голубінь слова молитви за душу нашого захисника. У мить прощання для Героя лунав Державний Гімн України та військовий салют. Бойові побратими вручили родині загиблого Воїна синьо-жовте знамено, яким була покрита труна з тілом Захисника України, та державні нагороди військовослужбовця ЗСУ, молодшого сержанта, командира взводу розвідки та коригування 2 роти ударних авіаційних комплексів безпілотних систем військової частини А3719 Михайла Михайловича Гегни. Поховали Воїна на новому цвинтарі дільниці «Поле» рідного села Пасічна.
…Важко повірити, а ще важче прийняти втрату. Схиляємо голови перед подвигом мужнього воїна, пам’ять про якого не має згаснути у нашій пам’яті та серцях.
