Жителі Пасічнянської та Заболотівської громад провели в останню дорогу загиблого Героя Володимира Горука

Володимир Васильович Горук народився 22 квітня 1989 року у селі Рудники Заболотівської громади Коломийського району. Останніх 10 років, до початку російсько-української війни, проживав разом з дружиною та дітьми в селищі Битків Пасічнянської територіальної громади. 10 серпня 2023 року, захищаючи волю і незалежність України від російських окупантів мужній Воїн Володимир загинув від вогневого уламкового поранення, яке він отримав під час штурму бойових позицій армії РФ поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області.

24 серпня Воїн Володимир назавжди повернувся додому. Траурний кортеж з тілом загиблого військовослужбовця зустріли жителі села Рудники Коломийського району, в якому народився Володимир Горук, де біля батьківської хати була відправлена заупокійна панахида. Опісля траурний кортеж вирушив в Пасічнянську громаду, в селище Битків, де жителі громади на колінах зустрічали свого Героя, встеливши живими квітами його шлях до будинк,у в якому проживав загиблий військовий.

А вже в п’ятницю 25 серпня мужнього Воїна в останню путь прийшли провести його рідні, близькі, знайомі, священнослужителі, керівники та депутати громади, жителі Биткова, Рудників, та навколишніх сіл, бойові побратими та військовослужбовці Збройних сил України.

«Він (Володимир) був добрим чоловіком, вмів робити добро. Тому пішов захищати батька, маму, сестру, дітей і нас, щоб ми тут були єдині, щоб ми направду мали ту любов, яку він мав до нас і до нашої Батьківщини. Тому ми маємо бути у єдності щоб перемогти ворога»- наголосив під час чину похорону отець-декан Богдан Михайлина у зверненні до похоронної громади.

Заупокійну панахиду за полеглим Героєм відслужили у Церкві «Успіння Пресвятої Богородиці» селища Битків.

Під супровід оркестру жалобна процесія пройшла до місцевого кладовища. У мить прощання звучав Державний Гімн України та постріли почесної варти. Військовослужбовці ЗСУ вручили дружині загиблого Прапор Держави, та знамено підрозділу, в якому мав честь служити Воїн Володимир, та подякували родині Героя за те що виростили такого мужнього Захисника України.

Немає таких слів, які б зараз могли втішити родину Героя. У ці гіркі хвилини щиро поділяємо горе сім’ї та схиляємо голови у глибокій скорботі. Пам’ять про Володимира Горука вічно житиме в наших серцях. Він був, є і буде справжнім сином України